Ще з апостольських часів Церква закликає нас звершувати у Троїцьку суботу поминання всіх від віку спочилих благочестивих праотців, отців і братів наших, тому що в день П’ятидесятниці відбулось викуплення світу силою Животворчого Пресвятого Духа, яка благодатно й спасительно поширюється на живих і спочилих.
Початок встановлення Троїцької батьківської вселенської суботи відноситься до давніх часів християнства. В словах святого апостола Петра, виголошених у день П’ятидесятниці, є важлива вказівка на початок звичаю поминати спочилих в П’ятидесятницю, бо апостол говорить про воскреслого Спасителя, що Його Бог воскресив і зламав кайдани смерті (Діян. 2, 24).
Панахиди служили ще в катакомбній Церкві, коли перші християни були гнані в Римській імперії. І слово «панахида» в буквальному перекладі з грецької мови означає «служіння вночі», молитва вночі за покійних. Коли Церква стала вільною, то панахида вийшла з катакомб і стала службою за покійних. З часом в Церкві з’явилися особливі поминальні суботи у Великий піст, Дмитрівська і т.д.
Особливістю цієї поминальної служби є те, що разом із поминанням всіх спочилих християн священники поминають і тих, хто помер раптовою смертю – без покаяння (не плутати із самогубцями).
В цей день, 24 червня 2024 року, Немирівський благочинний, настоятель Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) міста Немирова, капелан військової частини А7011 протоієрей Роман Ковальчук у Свято-Покровському храмі міста Немирова звершив панахиду за святійших патріархів, преосвященних митрополитів, архієпископів і єпископів, тих, що у священицькому церковному й чернечому чині послужили; фундаторів святих храмів Божих, православних праотців, отців, братів і сестер, що тут і повсюди лежать; князів і воїнів, що за віру й Батьківщину життя своє поклали, усіх жертв репресій, геноцидів та голодоморів, замучених і убієнних від віку, усіх вірних, що були вбиті у міжусобицях, тих, що потонули, згоріли, замерзли, були розірвані звірами, померли несподівано без покаяння й не встигли примиритися з Церквою та з ворогами своїми, тих, що за них заповідали й просили нас молитися, за кого нема кому помолитися і вірних, що не мали поховання християнського.
За Богослужінням співав хор під керівництвом Вікторії Репецької-Крохмаль.
Після цього протоієрей Роман Ковальчук звернувся до усіх присутніх з проповіддю, в якій наголосив на важливості молитви за спокій душ рідних та близьких.
